грішний

грі́шний

-а, -е.

1》 Який наробив гріхів (у 1 знач.).

|| у знач. ім., перев. мн. грішні, -них. Ті, що мають гріхи.

|| Виповнений гріхами (у 1 знач.).

|| Як постійний епітет при сл. душа, тіло, що виражає визнання власних помилок, безсилості.

2》 перен. Який заслуговує на осуд.

Грішним ділом у знач. вставн. сл. — уживається для вираження докору собі чи визнання власної провини, помилки.

Значення в інших словниках

1. грішний — (який згрішив і грішить) неправедний, заст. нечестивий, окаянний.  Словник синонімів Полюги
2. грішний — грі́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. грішний — (у чому) винний, провинний; ЕВ. розпусний, розпутній <зап. розпутний>, перелюбний; (намір) ГРІХОВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. грішний — грі́шна вода́, жарт. Горілка. — Запрошую вас сьогодні на свято, сусіде.— А грішна вода буде? — питає сусід (О. Гончар). грі́шне ді́ло, заст., жарт. Що-небудь осудливе, не зовсім законне або узвичаєне.  Фразеологічний словник української мови
5. грішний — ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.).  Словник синонімів української мови
6. грішний — Грі́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. грішний — ГРІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який наробив гріхів (у 1 знач.). — Нехай же мати божа прощає мене, грішну, що я свойому рідному братику лихо наплакала!...  Словник української мови в 11 томах