губитель

губи́тель

-я, ч.

Той, що губить, убиває, знищує.

Значення в інших словниках

1. губитель — губи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. губитель — Згубник, нищівник, кат, катюга  Словник чужослів Павло Штепа
3. губитель — ГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто губить (у 3 знач.) або загубив (у 4 знач.) кого-, що-небудь. – Пропадай воно [дитя] нечестивого роду, урага [ворога] мого, губителя мого!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Одним із найнебезпечніших губителів дерев, особливо молодих, є хрущ (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах