губитель —
-я, ч. Той, що губить, убиває, знищує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
губитель —
Згубник, нищівник, кат, катюга
Словник чужослів Павло Штепа
губитель —
ГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто губить (у 3 знач.) або загубив (у 4 знач.) кого-, що-небудь. – Пропадай воно [дитя] нечестивого роду, урага [ворога] мого, губителя мого!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Одним із найнебезпечніших губителів дерев, особливо молодих, є хрущ (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах