гуртик

гу́ртик

-а, ч.

Зменш. до гурт 1), 2), 3).

Значення в інших словниках

1. гуртик — гу́ртик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гуртик — див. ватага  Словник синонімів Вусика
3. гуртик — ГУ́РТИК, а, ч. Зменш. до гурт¹. Той чоловік стояв в однім гуртику й балакав про щось (Март., Тв., 1954, 115); *Образно. Він вперше побачив перед собою гуртик самотніх задумливих тополь (Гончар, Таврія.., 1957, 336).  Словник української мови в 11 томах