гуру

гу́ру

невідм., ч.

Духовний наставник, учитель житейської мудрості в індусів.

Значення в інших словниках

1. гуру — гу́ру іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гуру — невідм., ч. 1. Знавець. Таких гандонів часто бачив я, що всім пиздять: я — гуру, я — учитель! Несіть мені усі по три рубля і мудрості вам дам я дохуя (Л. Подерев'янський). 2. комп. Програміст-професіонал. У мене є знайомий гуру: він може залабати тобі прогу.  Словник сучасного українського сленгу
3. гуру — В індуїзмі духовний керівник, учитель, який передає учневі знання Вед; в сикгізмі керівник і духовний наставник громади.  Універсальний словник-енциклопедія