гусарин

гуса́рин

-а, ч.

Те саме, що гусар.

Значення в інших словниках

1. гусарин — гуса́рин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гусарин — Гуса́рин, -на, -нові; -са́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. гусарин — ГУСА́РИН, а, ч. Те саме, що гуса́р. Любовно дивилася вона на ставного, красивого гусарина, що чимсь нагадував батька (Кочура, Зол. грамота, 1960, 17).  Словник української мови в 11 томах
4. гусарин — Гусарин, -на м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусарин-москаль. Шевч. 487.  Словник української мови Грінченка