гуцати

гу́цати

-аю, -аєш, недок., розм.

1》 перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.).

2》 перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати.

|| неперех. Підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. гуцати — гу́цати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гуцати — гу́цати → гоцати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. гуцати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути).  Словник синонімів української мови
4. гуцати — ГУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.). 2. перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати.  Словник української мови в 11 томах
5. гуцати — Гуцати, -цаю, -єш гл. Подкидывать на рукахъ дитя. Ном. № 9259.  Словник української мови Грінченка