Великий тлумачний словник сучасної мови

гучок

гучо́к

-чка, ч.

Учасник облави, який виганяє звіра або птаха на мисливців; нагонич.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. гучок — гучо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. гучок — див. нагонич  Словник синонімів Вусика
  3. гучок — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).  Словник синонімів української мови
  4. гучок — ГУЧО́К, чка́, ч. Учасник облави, який виганяє звіра або птаха на мисливців; нагонич. Значно краще полювати .. з гучками (Коп., Як вони.., 1961, 106); Гучки ще були далеко, коли у гущавині з’явився лис (Веч. Київ, 2.ХІ 1957, 4).  Словник української мови в 11 томах
  5. гучок — Гучок, -чка м. 1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135. 2) Игрушка: волчокъ. 3) Особаго рода игрушка изъ кости. 4) = гупало 2. Вх. Пч. II 8. 5) насѣк. = бурчало. Вх. Пч. I. 7. см. гук 3. знач. и слѣд.  Словник української мови Грінченка