гучок

Гучок, -чка

м.

1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135.

2) Игрушка: волчокъ.

3) Особаго рода игрушка изъ кости.

4) = гупало 2. Вх. Пч. II 8.

5) насѣк. = бурчало. Вх. Пч. I. 7. см. гук 3. знач. и слѣд.

Значення в інших словниках

1. гучок — гучо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гучок — -чка, ч. Учасник облави, який виганяє звіра або птаха на мисливців; нагонич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гучок — див. нагонич  Словник синонімів Вусика
4. гучок — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).  Словник синонімів української мови
5. гучок — ГУЧО́К, чка́, ч. Учасник облави, який виганяє звіра або птаха на мисливців; нагонич. Значно краще полювати .. з гучками (Коп., Як вони.., 1961, 106); Гучки ще були далеко, коли у гущавині з’явився лис (Веч. Київ, 2.ХІ 1957, 4).  Словник української мови в 11 томах