гіпостиль

гіпости́ль

-ю, ч.

Просторе крите приміщення, стелю якого підпирають колони (перев. в архітектурі Стародавнього Сходу).

Значення в інших словниках

1. гіпостиль — ГІПОСТИ́ЛЬ, ю, ч. Просторе крите приміщення палацу чи храму, стелю якого підпирають масивні колони (перев. в архітектурі Стародавнього Сходу).  Словник української мови у 20 томах
2. гіпостиль — гіпости́ль (від грец. ΰπόστυλος – підтримуваний колонами) просторе крите приміщення, стелю якого підпирають колони (переважно в архітектурі Стародавнього Сходу), інша назва – гіпостильний зал.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. гіпостиль — (грец.) 1. Крите приміщення з тісно поставленими колонами, які підтримують стелю житлового палацу або громадської споруди в архітектурі Індії, країн Стародавнього Сходу. 2. Багатоколонний зал з кількома нефами у давньоєгипетському храмі. Будувався, починаючи з періоду Середнього царства.  Архітектура і монументальне мистецтво