гіпостиль
ГІПОСТИ́ЛЬ, ю, ч.
Просторе крите приміщення палацу чи храму, стелю якого підпирають масивні колони (перев. в архітектурі Стародавнього Сходу).
Раніше сім входів із портика відповідали семи нефам послідовно розташованих гіпостилів й приводили до дверей семи молілень у глибині храму (з наук.-попул. літ.);
У Карнаці фараон Рамзес II завершив будівництво найбільшого в стародавньому світі гіпостилю, який нині навіть у руїнах приголомшує своїми велетенськими розмірами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)