гіпостаз

ГІПОСТА́З, у, ч., мед.

Застій крові в нижній частині тіла через серцеву недостатність.

Сповільнена швидкість кровотоку призводить до гіпостазу (з наук. літ);

Черешнево-червоні гіпостази можуть означати гостре отруєння оксидом вуглецю (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. гіпостаз — гіпоста́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіпостаз — -у, ч. Застій крові у нижній частині тіла, зумовлений серцевою недостатністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіпостаз — гіпоста́з (від грец. ΰπόστασις – осідання) застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок венозного застою.  Словник іншомовних слів Мельничука