гіпостиль
ГІПОСТИ́ЛЬ, ю, ч.
Просторе крите приміщення палацу чи храму, стелю якого підпирають масивні колони (перев. в архітектурі Стародавнього Сходу).
Раніше сім входів із портика відповідали семи нефам послідовно розташованих гіпостилів й приводили до дверей семи молілень у глибині храму (з наук.-попул. літ.);
У Карнаці фараон Рамзес II завершив будівництво найбільшого в стародавньому світі гіпостилю, який нині навіть у руїнах приголомшує своїми велетенськими розмірами (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гіпостиль — -ю, ч. Просторе крите приміщення, стелю якого підпирають колони (перев. в архітектурі Стародавнього Сходу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гіпостиль — гіпости́ль (від грец. ΰπόστυλος – підтримуваний колонами) просторе крите приміщення, стелю якого підпирають колони (переважно в архітектурі Стародавнього Сходу), інша назва – гіпостильний зал. Словник іншомовних слів Мельничука
- гіпостиль — (грец.) 1. Крите приміщення з тісно поставленими колонами, які підтримують стелю житлового палацу або громадської споруди в архітектурі Індії, країн Стародавнього Сходу. 2. Багатоколонний зал з кількома нефами у давньоєгипетському храмі. Будувався, починаючи з періоду Середнього царства. Архітектура і монументальне мистецтво