дарчий

да́рчий

-а, -е, розм.

Той, що дарується.

|| Такий, яким засвідчується дарування чого-небудь.

Дарча грамота; Дарчий лист і т. ін. — документ про дарування майна і т. ін.

Значення в інших словниках

1. дарчий — да́рчий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дарчий — див. даровий  Словник чужослів Павло Штепа
3. дарчий — Да́рчий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дарчий — ДА́РЧИЙ, а, е, розм. Той, що дарується. Як повідомляла газета «Більшовик» .. 1919 р., «селяни дружно везуть дарчий хліб для Леніна і Москви» (Іст. УРСР, II, 1957, 153); // Такий, яким засвідчується дарування чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах