дастьбі

да́стьбі

присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.

1》 Уживається у знач. відмови у чому-небудь.

2》 Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. дастьбі — Да́стьбі, дасть-біг  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. дастьбі — ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть. 1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь. 2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Шевч., І, 1951, 333).  Словник української мови в 11 томах