двозубий

двозу́бий

-а, -е.

У якого два зуби, два зубці.

Значення в інших словниках

1. двозубий — двозу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. двозубий — ДВОЗУ́БИЙ, а, е. Який має два зуби (у 1, 2 знач.). Не козацьке це діло – стрічки на козацького чуба чіпляти, а от цукерки їсти – козацьке. Та це Іван знає й без тебе, тож напихає тою смакотою, як ховрашок, свій двозубий рот (Г.  Словник української мови у 20 томах