дворучний

двору́чний

-а, -е.

У якого дві ручки (напр., про пилку).

Значення в інших словниках

1. дворучний — двору́чний прикметник про пилку  Орфографічний словник української мови
2. дворучний — ДВОРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має дві ручки (у 2 знач.). Дворучними пилками [переселенці] сосни чиргикали (Є. Пашковський). 2. Який тримають двома руками (про меч). Тут тобі короткі широкі мечі “ландскнехти”, що поперек черева носили пікінери.  Словник української мови у 20 томах