дворянство
дворя́нство
-а, с.
Панівний привілейований стан феодального (згодом і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність.
|| розм. Звання дворянина.
|| Збірн. до дворянин.
Великий тлумачний словник сучасної української мови