дворянство
ДВОРЯ́НСТВО, а, с. Панівний привілейований стан феодального (пізніше — і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність.
— Своя ж старшина, що потім у дворянство перелізла, і прибрала їх [землі] до своїх рук!.. (Мирний, IV, 1955, 365);
// розм. Звання дворянина.
Очевидно, і спадкове дворянство, і багатство мають [для Лісовського] далеко меншу вагу, аніж убогий мужицький побут і пісні (Стельмах, Хліб.., 1959, 46);
// Збірн. до дворяни́н.
Він [цар] дворянство награждає, Народ обижає (Пісні та романси… II, 1956, 285);
І дворянства страшну силу У мундирах розплодила [ворона], Як тих вошей розвела (Шевч., І, 1951, 301).
Словник української мови (СУМ-11)