дворянство
ДВОРЯ́НСТВО, а, с. Панівний привілейований стан феодального (пізніше — і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність.
— Своя ж старшина, що потім у дворянство перелізла, і прибрала їх [землі] до своїх рук!.. (Мирний, IV, 1955, 365);
// розм. Звання дворянина.
Очевидно, і спадкове дворянство, і багатство мають [для Лісовського] далеко меншу вагу, аніж убогий мужицький побут і пісні (Стельмах, Хліб.., 1959, 46);
// Збірн. до дворяни́н.
Він [цар] дворянство награждає, Народ обижає (Пісні та романси… II, 1956, 285);
І дворянства страшну силу У мундирах розплодила [ворона], Як тих вошей розвела (Шевч., І, 1951, 301).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворянство — дворя́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дворянство — -а, с. Панівний привілейований стан феодального (згодом і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. || розм. Звання дворянина. || Збірн. до дворянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дворянство — Суспільна верства, що сформувалася в Європі у пізньому середньовіччі (XIII-XV ст.), у становому суспільстві юридично, політично і економічно привілейована група; у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. Універсальний словник-енциклопедія
- дворянство — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Словник синонімів української мови
- дворянство — Дворя́нство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дворянство — Дворянство, -ва с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171. Словник української мови Грінченка