1. Словник синонімів української мови

дворянство

ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Приємно було інколи хизуватись перед паризькою знаттю достатком і цнотливістю (Н. Рибак); Тішилась ними (картинами) переважно пихата аристократія, але художник не втрачав надії, що бачитиме їх колись і весь трудящий Будапешт (О. Гончар); Тоді на нашій Україні тільки одні дворяни, тобто одна католицька шляхта, мала право просвіти в школах (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворянство — дворя́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дворянство — -а, с. Панівний привілейований стан феодального (згодом і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. || розм. Звання дворянина. || Збірн. до дворянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дворянство — Суспільна верства, що сформувалася в Європі у пізньому середньовіччі (XIII-XV ст.), у становому суспільстві юридично, політично і економічно привілейована група; у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. Універсальний словник-енциклопедія
  4. дворянство — Дворя́нство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дворянство — ДВОРЯ́НСТВО, а, с. Панівний привілейований стан феодального (пізніше — і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. Словник української мови в 11 томах
  6. дворянство — Дворянство, -ва с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171. Словник української мови Грінченка