дворянський

ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. (знатний, багатий, який має значну владу); ДВОРЯ́НСЬКИЙ, ШЛЯХЕ́ТНИЙ, ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ (який належить до дворянства, до шляхти); СПИНКОВИ́Й із сл. панство, дворянство, заст. (спадковий). Вихованки стояли в їдальні, .. благоговійно і боязко чекаючи знатну гостю (О. Донченко); Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко); (Хуса:) Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка); — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка); А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Марко Вовчок); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко); — Та от бач, полюбив молодець дівчину, ну і дівчина не від того. Молодець не нашого міщанського роду — син нашого війта, а дівчина, бач, роду шляхетського (П. Куліш); Спинкове панство.