Великий тлумачний словник сучасної мови

двійчастий

двійча́стий

рідко двійчатий, -а, -е.

Який має дві однакові частини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. двійчастий — двійча́стий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. двійчастий — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є.  Словник синонімів української мови
  3. двійчастий — Двійча́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. двійчастий — ДВІЙЧА́СТИЙ, рідко ДВІЙЧА́ТИЙ, а, е. Який має дві однакові частини. Курбала .. хутко подався двійчастою колією (Досв., Вибр. ,1959,194); Осторонь на дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев’яні двійчасті вила (Томч., Готель..  Словник української мови в 11 томах
  5. двійчастий — Двійчастий, -а, -е Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157.  Словник української мови Грінченка