двійчастий

ДВІЙЧА́СТИЙ, рідко ДВІЙЧА́ТИЙ, а, е. Який має дві однакові частини.

Курбала .. хутко подався двійчастою колією (Досв., Вибр. ,1959,194);

Осторонь на дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев’яні двійчасті вила (Томч., Готель.., 1960, 16);

3 двійчастих, не обструганих як слід, Уклеєних об’явами воріт Півні крильми червоними махають (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. двійчастий — двійча́стий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. двійчастий — рідко двійчатий, -а, -е. Який має дві однакові частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. двійчастий — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є.  Словник синонімів української мови
4. двійчастий — Двійча́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. двійчастий — Двійчастий, -а, -е Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157.  Словник української мови Грінченка