двійчастий
ДВІЙЧА́СТИЙ, рідко ДВІЙЧА́ТИЙ, а, е. Який має дві однакові частини.
Курбала .. хутко подався двійчастою колією (Досв., Вибр. ,1959,194);
Осторонь на дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев’яні двійчасті вила (Томч., Готель.., 1960, 16);
3 двійчастих, не обструганих як слід, Уклеєних об’явами воріт Півні крильми червоними махають (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двійчастий — двійча́стий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- двійчастий — рідко двійчатий, -а, -е. Який має дві однакові частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двійчастий — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Словник синонімів української мови
- двійчастий — Двійча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двійчастий — Двійчастий, -а, -е Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157. Словник української мови Грінченка