денщик

денщи́к

-а, ч.

Солдат у царській армії, що прикріплювався до офіцера для обслуговування.

Значення в інших словниках

1. денщик — денщи́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. денщик — Джура, чура  Словник чужослів Павло Штепа
3. денщик — ДЕНЩИ́К, а́, ч. Солдат у царській армії, що прикріплювався до офіцера для обслуговування. — Ну, звісно, у тих [офіцерів].. денщики є, вони і слугують їм, і їсти варять (Марний, І, 1954, 243); Господиня постелила Чернишеві на ліжку...  Словник української мови в 11 томах