Значення в інших словниках
-
державник —
держа́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
державник —
ДЕРЖА́ВНИК, а, ч. 1. Політик, який працює на зміцнення держави, на утвердження її суверенітету. Мудрий державник, Перікл, золотим віком обдарував Атени [Афіни], а кожем'яка [кожум'яка] Клеон зневажав його (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах
-
державник —
Державник, -ка м. Государственный человѣкъ. К Дз. 172.
Словник української мови Грінченка