державник

держа́вник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. державник — -а, ч. Прибічник державності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. державник — ДЕРЖА́ВНИК, а, ч. 1. Політик, який працює на зміцнення держави, на утвердження її суверенітету. Мудрий державник, Перікл, золотим віком обдарував Атени [Афіни], а кожем'яка [кожум'яка] Клеон зневажав його (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
3. державник — Державник, -ка м. Государственный человѣкъ. К Дз. 172.  Словник української мови Грінченка