1. Орфографічний словник української мови

державник

держа́вник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. державник — -а, ч. Прибічник державності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. державник — ДЕРЖА́ВНИК, а, ч. 1. Політик, який працює на зміцнення держави, на утвердження її суверенітету. Мудрий державник, Перікл, золотим віком обдарував Атени [Афіни], а кожем'яка [кожум'яка] Клеон зневажав його (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  3. державник — Державник, -ка м. Государственный человѣкъ. К Дз. 172. Словник української мови Грінченка