1. Словник української мови Грінченка

державник

Державник, -ка

м. Государственный человѣкъ. К Дз. 172.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. державник — держа́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. державник — -а, ч. Прибічник державності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. державник — ДЕРЖА́ВНИК, а, ч. 1. Політик, який працює на зміцнення держави, на утвердження її суверенітету. Мудрий державник, Перікл, золотим віком обдарував Атени [Афіни], а кожем'яка [кожум'яка] Клеон зневажав його (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах