дерун

деру́н

I -а, ч., розм.

1》 Те саме, що здирник.

2》 Той, хто забирає з гнізда яйця або пташенят диких птахів.

II див. деруни.

Значення в інших словниках

1. дерун — деру́н 1 іменник чоловічого роду, істота здирник розм. деру́н 2 іменник чоловічого роду млинець  Орфографічний словник української мови
2. дерун — див. злодій; скупий  Словник синонімів Вусика
3. дерун — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
4. дерун — Деру́н, -на́; -руни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дерун — ДЕРУ́Н¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що зди́рник. Піп — дерун: дере і з живого, і з мертвого (Укр.. присл.., 1955, 22); — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, .. п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр., IV, 1950, 315).  Словник української мови в 11 томах