дзбанок —
ДЗБА́НОК, розм. ЖБА́НОК, нка, ч. Те саме, що дзбан. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій Над тихим джерелом (Рильський, І, 1946, 146); Недаром кажуть, що до часу дзбанок воду носить (Вільде, Повнол.
Словник української мови в 11 томах
дзбанок —
Дзбанок, -нку м. Банкъ. Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші. Осн. 1861. VIII. 89.
Словник української мови Грінченка