дзусь

дзуськи, рідко дзус, дзуски, виг., фам.

Крик, яким відганяють котів.

|| перен. Годі, зась.

Значення в інших словниках

1. дзусь — дзусь вигук незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. дзусь — ДЗУСЬ, ДЗУ́СЬКИ, рідко ДЗУС, ДЗУ́СКИ, виг., фам. Крик, яким відганяють котів; // перен. Годі, зась. [Ангел:] Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! За своїх дітей я й крихти не боюсь (Фр., IX, 1952, 419); Дурний би Юрко показувати ворогам такий скарб!...  Словник української мови в 11 томах