дзусь
дзуськи, рідко дзус, дзуски, виг., фам.
Крик, яким відганяють котів.
|| перен. Годі, зась.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзусь — дзусь вигук незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- дзусь — ДЗУСЬ, ДЗУ́СЬКИ, рідко ДЗУС, ДЗУ́СКИ, виг., фам. Крик, яким відганяють котів; // перен. Годі, зась. [Ангел:] Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! За своїх дітей я й крихти не боюсь (Фр., IX, 1952, 419); Дурний би Юрко показувати ворогам такий скарб!... Словник української мови в 11 томах