диво
ди́во
-а, с.
Те, що викликає подив, здивування; чудо.
|| Стан, викликаний здивуванням.
|| у знач. присудк. сл. Дивно, чудно.
З доброго дива — невідомо чому, без причини, ні з того ні з сього.
На диво — надзвичайно.
Великий тлумачний словник сучасної української мови