диктатор
дикта́тор
-а, ч.
1》 Особа, що має в державі необмежену владу.
2》 перен., зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування.
3》 У Стародавньому Римі – призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження.
Великий тлумачний словник сучасної української мови