Значення в інших словниках
-
диктатор —
дикта́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
диктатор —
[диектатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
-
диктатор —
-а, ч. 1》 Особа, що має в державі необмежену владу. 2》 перен., зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування. 3》 У Стародавньому Римі – призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
диктатор —
Всевладець, володар, див. автократ, самодержець, суверен, омніпотент, могучий
Словник чужослів Павло Штепа
-
диктатор —
дикта́тор (лат. dictator, від dicto – диктую, наказую) 1. В Стародавньому Римі призначена сенатом у виняткових випадках особа з необмеженим повноваженням. 2. Особа, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав’язує свою волю іншим.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
диктатор —
У стародавньому Римі надзвичайний правитель з необмеженою військовою та цивільною владою, якого обирали на півроку в часи загрози для держави; теп. особа, що має абсолютну, необмежену владу в державі.
Універсальний словник-енциклопедія
-
диктатор —
Дикта́тор, -ра, -рові; -тори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
диктатор —
ДИКТА́ТОР, а, ч. 1. Особа, що має в державі необмежену владу. Протектор почав управляти країною без парламенту. Йому беззаперечно корилася сильна армія.. Кромвель став військовим диктатором (Нова іст., 1956, 17); Диктатори не люблять народних веселощів.
Словник української мови в 11 томах
-
диктатор —
рос. диктатор (латин. diktator, від dictio — диктую, наказую) — особа, котра має необмежену владу, не підкоряється законам і одноосібне править державою шляхом на-сильства.
Eкономічна енциклопедія