Значення в інших словниках
-
диковинка —
дико́винка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
диковинка —
-и, ж. Зменш. до диковина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
диковинка —
ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина. -Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290); Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50).
Словник української мови в 11 томах