диковинка

ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина.

-Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290);

Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50).

Значення в інших словниках

1. диковинка — дико́винка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. диковинка — -и, ж. Зменш. до диковина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диковинка — див. диво  Словник синонімів Вусика