диковинка
ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина.
-Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290);
Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me