1. Орфографічний словник української мови

диковинка

дико́винка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диковинка — -и, ж. Зменш. до диковина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. диковинка — див. диво Словник синонімів Вусика
  3. диковинка — ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина. -Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290); Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50). Словник української мови в 11 томах