диковинка

дико́винка

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. диковинка — -и, ж. Зменш. до диковина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. диковинка — див. диво  Словник синонімів Вусика
3. диковинка — ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина. -Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290); Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50).  Словник української мови в 11 томах