диман

дима́н

-у, ч.

Темно-коричневий віл.

Значення в інших словниках

1. диман — Диман, -ну м. 1) раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. І. 114. 2) Названіе вола темно-коричневаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41.  Словник української мови Грінченка