Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
димниця —
ДИМНИ́ЦЯ, і, ж. Рослина родини руткових із рожевими, пурпуровими або білими квітками. Димниця поширена по всій Європі, Середземноморському узбережжю, на Кавказі та у Східному Сибіру (з наук. літ.); Росте димниця на луках, полях, городах, іноді як бур'ян на посівах (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
димниця —
1. Видовбана з колоди або дощана труба для відведення диму з курної, рудної хати. 2. Дерев'яна труба над покрівлею, розташована над отвором у стелі приміщення. Вона призначалася для виведення диму з горища курної хати.
Архітектура і монументальне мистецтво