димниця

димни́ця

-і, ж.

1》 заст. Димар.

2》 зах. Те саме, що димна.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димниця — див. димар Словник синонімів Вусика
  2. димниця — 1. Видовбана з колоди або дощана труба для відведення диму з курної, рудної хати. 2. Дерев'яна труба над покрівлею, розташована над отвором у стелі приміщення. Вона призначалася для виведення диму з горища курної хати. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. димниця — ДИМНИ́ЦЯ, і, ж. Рослина родини руткових із рожевими, пурпуровими або білими квітками. Димниця поширена по всій Європі, Середземноморському узбережжю, на Кавказі та у Східному Сибіру (з наук. літ.); Росте димниця на луках, полях, городах, іноді як бур'ян на посівах (із журн.). Словник української мови у 20 томах