димниця
димни́ця
-і, ж.
1》 заст. Димар.
2》 зах. Те саме, що димна.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димниця — ДИМНИ́ЦЯ, і, ж. Рослина родини руткових із рожевими, пурпуровими або білими квітками. Димниця поширена по всій Європі, Середземноморському узбережжю, на Кавказі та у Східному Сибіру (з наук. літ.); Росте димниця на луках, полях, городах, іноді як бур'ян на посівах (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- димниця — див. димар Словник синонімів Вусика
- димниця — 1. Видовбана з колоди або дощана труба для відведення диму з курної, рудної хати. 2. Дерев'яна труба над покрівлею, розташована над отвором у стелі приміщення. Вона призначалася для виведення диму з горища курної хати. Архітектура і монументальне мистецтво