димниця

ДИМНИ́ЦЯ, і, ж.

Рослина родини руткових із рожевими, пурпуровими або білими квітками.

Димниця поширена по всій Європі, Середземноморському узбережжю, на Кавказі та у Східному Сибіру (з наук. літ.);

Росте димниця на луках, полях, городах, іноді як бур'ян на посівах (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димниця — див. димар Словник синонімів Вусика
  2. димниця — 1. Видовбана з колоди або дощана труба для відведення диму з курної, рудної хати. 2. Дерев'яна труба над покрівлею, розташована над отвором у стелі приміщення. Вона призначалася для виведення диму з горища курної хати. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. димниця — -і, ж. 1》 заст. Димар. 2》 зах. Те саме, що димна. Великий тлумачний словник сучасної мови