димниця
ДИМНИ́ЦЯ, і, ж.
Рослина родини руткових із рожевими, пурпуровими або білими квітками.
Димниця поширена по всій Європі, Середземноморському узбережжю, на Кавказі та у Східному Сибіру (з наук. літ.);
Росте димниця на луках, полях, городах, іноді як бур'ян на посівах (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димниця — -і, ж. 1》 заст. Димар. 2》 зах. Те саме, що димна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- димниця — див. димар Словник синонімів Вусика
- димниця — 1. Видовбана з колоди або дощана труба для відведення диму з курної, рудної хати. 2. Дерев'яна труба над покрівлею, розташована над отвором у стелі приміщення. Вона призначалася для виведення диму з горища курної хати. Архітектура і монументальне мистецтво