дитинець
дити́нець
I -нця, ч.
Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок.
II -нцю, ч., розм.
Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судомами і втратою свідомості.
Великий тлумачний словник сучасної української мови