дитинець
ДИТИ́НЕЦЬ¹, нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, за́мок.
Шаргородське городище складається з двох частин — більшої частини «кромного города», де проживало міське населення, і меншої частини «дитинця», або замка, де жив феодал (Археол., VIII, 1953, 22).
ДИТИ́НЕЦЬ², нцю, ч., розм. Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судорогами і втратою свідомості.
Словник української мови (СУМ-11)