дитинець
ДИТИ́НЕЦЬ¹, нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, за́мок.
Шаргородське городище складається з двох частин — більшої частини «кромного города», де проживало міське населення, і меншої частини «дитинця», або замка, де жив феодал (Археол., VIII, 1953, 22).
ДИТИ́НЕЦЬ², нцю, ч., розм. Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судорогами і втратою свідомості.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дитинець — дити́нець 1 іменник чоловічого роду укріплення дити́нець 2 іменник чоловічого роду хворобливий стан розм. Орфографічний словник української мови
- дитинець — I -нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок. II -нцю, ч., розм. Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судомами і втратою свідомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дитинець — КРЕМЛЬ (внутрішня фортеця в староруських містах), ДИТИ́НЕЦЬ, ЗА́МОК. Центральну частину міста звичайно становив кремль. Як і всі давньоруські міста, Білгород-Київський складався з дитинця і посаду (з журналу); Ой в місті, в місті, в місті Тернополю... Словник синонімів української мови
- дитинець — (давньорус.) Давня назва укріпленого ядра давньоруського міста чи фортеці. Під час ворожого нападу тут ховалися жінки з дітьми, звідкіля й виникла назва. Пізніше, з XIV ст., поширився термін "кремль". Д. розташовувався на підвищеному місці, яке використовувалося для посилення обороноздатності. Архітектура і монументальне мистецтво
- дитинець — Дитинець, -нця м. 1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь. 2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у. Словник української мови Грінченка