дитинець

Значення в інших словниках

1. дитинець — I -нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок. II -нцю, ч., розм. Хворобливий стан у вагітних жінок і малих дітей, який супроводиться судомами і втратою свідомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дитинець — КРЕМЛЬ (внутрішня фортеця в староруських містах), ДИТИ́НЕЦЬ, ЗА́МОК. Центральну частину міста звичайно становив кремль. Як і всі давньоруські міста, Білгород-Київський складався з дитинця і посаду (з журналу); Ой в місті, в місті, в місті Тернополю... Словник синонімів української мови
3. дитинець — ДИТИ́НЕЦЬ¹, нця, ч. Центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, за́мок. Шаргородське городище складається з двох частин — більшої частини «кромного города», де проживало міське населення, і меншої частини «дитинця»... Словник української мови в 11 томах
4. дитинець — (давньорус.) Давня назва укріпленого ядра давньоруського міста чи фортеці. Під час ворожого нападу тут ховалися жінки з дітьми, звідкіля й виникла назва. Пізніше, з XIV ст., поширився термін "кремль". Д. розташовувався на підвищеному місці, яке використовувалося для посилення обороноздатності. Архітектура і монументальне мистецтво
5. дитинець — Дитинець, -нця м. 1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь. 2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у. Словник української мови Грінченка